Як і держава, так і державна телеіндустрія виживає простих людей з тої ж таки держави.
Рятує лише локалізація. Хто встиг заховатися від загальнонаціональних проблем — тому і голова менше болить.
Дуже хотілося б вірити, що з глядачами "Інтера" не станеться того, що із тим засновником…
Проте тут-таки спадає на думку, що глядачів все таки хоронять…
Соррі. Не їх самих, а їх свідомість…
Скажу, що і сама іноді дивлюсь "Інтер", проте, певно, найрідше з усіх каналів.
Щось воно явно не так, як треба…
Але відразу «стрьомнувато» якось думати про канал «Україна»
Так вот власне завданням нашого покоління є «модифікація» ставлення так званих королів до суспільства. Ми маємо довести, що ми є цілком спроможними самостійно творити своє майбутнє і обирати «колір» свого існування.
Умовний — то коли, якраз говориться про «кровопролиття» і т.д. задля залякування простого народу і своїх ніби-то опонентів…
Він є невід'ємною часткою політики «Даби дурь каждово била відна...»
Або коли бомба підривається, а жертв нема (і слава Богу!..), та з цього роблять піар для владної верхівки. Тоді і справді виникає страх можливості таких жертв. Страшно і обІдно… за державу.
«Не вір, не бійся, не проси» писав колись про українську політику Віктор Баранов у однойменній книзі…
Тероризм як такий або ж умовний є невід'ємною частиною української політики. Ми ж лишаємося звичайними пішаками, навіть дещо неповноцінними, на великій дошці життя. Клітинки там різнокольорові, проте пішаки — безбарвні. І лише королі яскраві зовні, проте гнилі та чорні зсередини.
І тероризм тут лише як маска для королів перед пішаками.
І власники спільні…
Як і держава, так і державна телеіндустрія виживає простих людей з тої ж таки держави.
Рятує лише локалізація. Хто встиг заховатися від загальнонаціональних проблем — тому і голова менше болить.
Проте тут-таки спадає на думку, що глядачів все таки хоронять…
Соррі. Не їх самих, а їх свідомість…
Скажу, що і сама іноді дивлюсь "Інтер", проте, певно, найрідше з усіх каналів.
Щось воно явно не так, як треба…
Але відразу «стрьомнувато» якось думати про канал «Україна»
Він є невід'ємною часткою політики «Даби дурь каждово била відна...»
Або коли бомба підривається, а жертв нема (і слава Богу!..), та з цього роблять піар для владної верхівки. Тоді і справді виникає страх можливості таких жертв. Страшно і обІдно… за державу.
Тероризм як такий або ж умовний є невід'ємною частиною української політики. Ми ж лишаємося звичайними пішаками, навіть дещо неповноцінними, на великій дошці життя. Клітинки там різнокольорові, проте пішаки — безбарвні. І лише королі яскраві зовні, проте гнилі та чорні зсередини.
І тероризм тут лише як маска для королів перед пішаками.